Постанова ВГСУ від 16.09.2015 року у справі №5023/4669/12

Друк

Пошук

268

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Історія справи

Постанова ВГСУ від 16.09.2015 року у справі №5023/4669/12
Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №5023/4669/12
Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №5023/4669/12
Постанова ВГСУ від 23.07.2014 року у справі №5023/4669/12

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року Справа № 5023/4669/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4на постановувід 02.06.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5023/4669/12 господарського суду Харківської області

за заявою дофізичної особи ОСОБА_5 товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ"про розпорядник майнавизнання банкрутом арбітражний керуючий Персидський В.Ю.

в судовому засіданні взяли участь представники:

ТОВ "ЛМ-ХХІ" - Батютенко Ю.В., довіреність,

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Персидський В.Ю., свідоцтво

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.10.2012 порушено провадження у справі № 5023/4669/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМ-ХХІ" (далі - Боржник, ТОВ "ЛМ-ХХІ") за заявою фізичної особи ОСОБА_5 (далі - ФО ОСОБА_5) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.02.2014 заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_8(далі - ФОП ОСОБА_8) про визнання грошових вимог до Боржника задоволено у повному обсязі - в сумі 500 000 грн. 00 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 року - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.07.2014 ухвалу господарського суду Харківської області від 13.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2014 скасовано, справу № 5023/4669/12 в частині розгляду кредиторських вимог ФОП ОСОБА_8 до Боржника передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді, ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2015 (суддя Швидкін А.О.) зупинено розгляд заяви ФОП ОСОБА_8 з грошовими вимогами до Боржника, направлено матеріали справи до Харківського міського управління ГУ МВС України щодо перевірки фактів, викладених в ухвалі суду стосовно наявності в діях учасників процесу ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190, 191 КПК України.

Не погодившись із цією ухвалою суду, ФОП ОСОБА_8 звернулася до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.04.2015 та продовжити розгляд справи з участю всіх наявних учасників процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (головуючий суддя - Пуль О.А., судді: Крестьянінов О.О., Фоміна В.О.) апеляційну скаргу задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 20.04.2015 скасовано в частині зупинення розгляду заяви ФОП ОСОБА_8 з грошовими вимогами до ТОВ "ЛМ-ХХІ".

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції фізична особа ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2015.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права та процесуального права.

Заслухавши пояснення розпорядника майна ТОВ "ЛМ-ХХІ" та представника Боржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали оскарження, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ухвалюючи рішення про зупинення розгляду заяви ФОП ОСОБА_8 з грошовими вимогами до Боржника, господарський суд першої інстанції виходив з необхідності направлення матеріалів справи до Харківського міського управління ГУ МВС України та послався на наявність в діях учасників процесу ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190, 191 Кримінального кодексу України.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення розгляду заяви ФОП ОСОБА_8 з грошовими вимогами до Боржника, апеляційний суд зазначив, що норми чинного законодавства не передбачають зупинення провадження в частині справи. До того ж, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність у господарського суду права зупиняти провадження у справі про банкрутство відповідно до норм ч. 17 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 04.11.2012).

Заперечуючи такі висновки Харківського апеляційного господарського суду, заявник касаційної скарги зазначив, що відповідно до п.2 ч.2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у даній справі, зокрема, у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів. При цьому, на думку фізичної особи ОСОБА_4, апеляційним судом порушено норми ст. 13 Закону про банкрутство та ст. ст. 79, 90 ГПК України.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені без врахування встановлених судами обставин справи та з невірним застосуванням норм законодавства.

Так, місцевим господарським судом при повторному розгляді заяви ФОП ОСОБА_8 про визнання грошових вимог до Боржника були виявлені факти, що свідчать про наявність в діях учасників процесу ознак кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 190, 191 Кримінального процесуального кодексу України. У зв'язку з цим, ухвалою суду від 20.04.2015 зупинено розгляд заяви названої особи з грошовими вимогами до ТОВ "ЛМ-ХХІ" та направлено матеріали справи до Харківського міського управління ГУ МВС для перевірки фактів, викладених в ухвалі суду.

Частиною 4 ст. 90 ГПК України передбачено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Крім того, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надіслання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником (ч.2 ст. 79 ГПК України).

У силу ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зупинення провадження у справі про банкрутство означає зупинення виконання учасниками процедури будь-яких дій, пов'язаних з реалізацією процедур банкрутства, в тому числі й реалізації майна боржника та розгляду кредиторських вимог боржника.

Отже, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, законодавство передбачає зупинення провадження у справі в цілому, а не у визначеній частині.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ні ГПК України, ні Закон про банкрутство не передбачають зупинення провадження в частині справи (в даному випадку - розгляду кредиторських вимог окремого кредитора), оскільки це ставить в нерівне становище учасників процесу.

Разом з цим касаційний суд зазначає, що у справі про банкрутство процесуальні дії учасників справи та суду мають вчинятися чітко у строки, встановлені Законом про банкрутство. Не здійснення у встановлений чинним законодавством строк розгляду заявлених вимог кредиторів свідчить про затягування розгляду справи про банкрутство, зокрема, затвердження реєстру вимог кредиторів, яке має наслідком спричинення збитків як кредиторам, так і боржнику, може привести до незворотних правових наслідків при введення тих чи інших процедур банкрутства.

Слід також зауважити, що розгляд заяви ФОП ОСОБА_8 з грошовими вимогами до Боржника суд першої інстанції зупинив за своєю ініціативою, з чим не погодилась ФОП ОСОБА_8, оскарживши таке рішення суду в апеляційному порядку.

Як правомірно вказав суд апеляційної інстанції, відповідно приписів п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з огляду на дату порушення провадження у справі - 18.10.2012, розгляд даної справи про банкрутство здійснюється згідно норм Закону про банкрутство в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін.

При цьому необхідно додати, що з 04.11.2012 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань", яким норми ст. 11 Закону про банкрутство доповнено пунктом 17, згідно приписів якого господарський суд не має права зупиняти провадження у справі про банкрутство.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду в частині зупинення розгляду заяви ФОП ОСОБА_8 про визнання грошових вимог ТОВ "ЛМ-ХХІ".

Доводи касаційної скарги зводяться до викладення змісту ухвали суду першої інстанції, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись нормами ст.ст. 41, 43, 79, 90, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,